Історія селища

Кирнасівка

 

смт Кирнасівка

 

Країна

Україна

Область/АРК

Вінницька область

Район/міськрада

Тульчинський район

Рада

Кирнасівська селищна рада

Код КОАТУУ:

524355300

Офіційний сайт:

Основні дані

Засноване

Перша згадка - початок XVII ст (як Краснопілля)

Статус

із 1971 року

Площа

6,45 км²

Населення

5530

Густота

857,9 осіб/км²

Поштовий індекс

23652

Телефонний код

+380 4335

Географічні координати

48°35′29″ пн. ш.28°58′48″ сх. д. / 48.591389° пн. ш.28.98° сх. д. Координати: 48°35′29″ пн. ш.28°58′48″ сх. д. / 48.591389° пн. ш.28.98° сх. д. (G)48.591389, 28.98

Водойма

річка Козериха (друга назва Тиманівка)

Відстань

Найближча залізнична станція:

Кирнасівка

До райцентру:

 - автошляхами:

12 км

 

Селищна влада

Адреса

23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Кирнасівка, вул.Незалежності, 2

 Голова селищної ради

Процишина Тамара Василівна

Кирнасівкаселище міського типу у Тульчинському районі Вінницької області. Розташоване у 12 км від районного центру м.Тульчин.

Селище, як розповідають  старожили, засноване близько 600 років тому.

Кирнасівка була оточена великими лісами в яких водилися зубри та дикі свині – кирноси, і від цього пішла назва селища.

                                                                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 За іншим переказом селище  Кирнасівка отримало свою назву від першого поселення – кирнасових. В актах на початок ХУІІ століття згадується, що село Кирнасівка  в свій час було містечком і мало назву – Краснопілля. При заснуванні села було споруджено ставок, який під час татарських набігів використовувався населенням як захист.

                   Більше двісті років тому у селі появився поміщик, ніби то якийсь  потомок графа Потоцького. Він збудував собі палац, де знаходилася контора цукрового заводу. Поміщик продав свій маєток іншому поміщикові Людвігу Сабанському за 40 тисяч карбованців.

Поміщик Сабанський знищив залишки лісу та фруктовий сад, який ріс на території колишнього цукрового заводу, і під виглядом будування школи, тому що селяни були проти будування заводу, збудував цукровий завод. Будувався цукровий завод протягом 1897 – 1898 роки.

                 В 1863 році  в с.Кирнасівка було відкрито церковно-приходську школу. Дітей, в основному заможних селян,  навчав один вчитель.

                 В 1912 році було відкрито другу класну земську школу. Навчалося у ній біля 150 учнів, це діти панів, чиновників, куркулів. Учителів було п’ять.

                Синьо-блакитною писанкою височить  на мальовничому пагорбі над річкою Козирихою, що у Кирнасівці,  Святоуспенська церква. Освячена 14 вересня 1870 року вона зведена за унікальною технологією ХУІІ століття – без єдиного цвяха. Бачила кирнасівська церква чимало. Потерпали і місцеві священики. Одного батюшку у 33 –му році заарештували і відправили на Соловки. Його наступник помер від голодомору у

37 –му році.  Про непересічність  кирнасівської церкви свідчить і такий факт.

 Ще до революції пан Щеньовський, який був власником Капустянського цукрового заводу, відспівував у ній свою кохану Маруся. Дівчина трагічно загинула  напередодні весілля з Щеньовським . На підприємстві було оголошено день скорботи і вперше на Україні загудів траурний гудок. Сам пан, щоб бути з коханою хоч на тім світі, прийняв у Святоуспенськії церкві Кирнасівка православ’я.

           В 1900 році була побудована залізнична станція Кирнасівка.

           В 1917 року в село прийшла радісна звістка – скинуто царя і в цей час було створено  сіль ревком. Першим головою якого був Зубченко Іван, секретар – Клоченко Дмитро Петрович.

         Радянська влада в с.Кирнасівка остаточно встановилась влітку 1920 року. Заходи Радянської влади здійснював Комітет незаможних селян (КНС). Вже навесні 1930 року колгосп «Жовтень» об’єднував понад 500 дворів. В колгоспі було  1700 га. землі.

В 1934 році в с.Кирнасівка було створено другий колгосп імені Кірова, який очолив Вовк Дмитро. Третій колгосп «Більшовик» організовано в 1935 році.

В 1921 році в Кирнасівці була створена партійна організація села. Першим її секретарем був Шульц Микола Вікентійович.

В 1924 році в Кирнасівці була створена комсомольська організація.

З осені 1944 року почав давати Батьківщині цукор Кирнасівський цукровий завод.

В 1956 році об’єднались колгоспи «Жовтень» і «Більшовик» в один колгосп ХХІ з’їзду КПРС.

З історією Кирнасівка тісно пов'язаний рух декабристів.

 

Пестель П.І.

Існує у нас чимало подій, які віддаляючись від нас- не зникають з народної пам’яті, а навпаки, входять в нашу історію.



Тульчин став відомим, як центр декабристського руху, керівником, ідеологом та організатором якого був

Павло Іванович Пестель.

Наше селище, яке розміщене поруч із Тульчином також зберігає пам’ять про декабриста – Пестеля.
   

 


Поруч із нашою школою знаходилась лісова сторожка, куди приходив Пестель і де збирались його друзі і однодумці. Це був музей історії села. На одній із колон фасаду знаходилась меморіальна дошка із написом : “Тут збирались члени Південного товариства декабристів у 1821 – 1822 роках ”.

Також на території нашої школи знаходиться камінь Пестеля, на якому Павло Іванович либив відпочивати у літній прохолоді. 

За нашим селищем на тому місці, де зберігалась “Руська правда”, був встановлений меморіальний знак із написом : “На цьому місці у 1825 році зберігався проект Конституції Росії”. 

Також одна із вулиць селища названа іменем Пестеля. 

І коли було збудовано нову школу, громадськість села почала турбуватись щодо питання присвоєння школі імені Пестеля. Тому  постановою Ради міністрів УРСР школі  було присвоєно ім’я П.І.Пестеля. 
В нашій школі також  є  кімната – музей Пестеля. Побувавши в цьому музеї, можна дізнатись багато цікавого про Павла Івановича. 
На історії нашого селища залишився значний відбиток від діяльності декабристського руху. Після страти П.І.Пестеля саме Кирнасівка зберігає найбільше пам’яті про цього національного героя, борця за народну свободу.

Пам'ятний знак на
місці, де у 1825 році
була закопана
в землі
"Руська правда”

Іван Дмитрович  Коваль

"…якби я писав про своє горе і болячки, які тягнуться все моє життя, то кому хотілося б такі листи читати. Хочеться забути все, що стає поперек життя і дивитися у світ білий і бачити одну радість. Я сам дивуюся, звідки в мене беруться сили, звідки ця радість, до мене підступає. А радість - це моє мистецтво."

 

Людині властиво прагнути вічності, 
знаходити в ній для себе мету і натхнення. 
Навряд чи взагалі є щось достойніше, 
як вдосконалювати свій дух, 
увінчувати себе в праці, в твореннях своїх

Олесь Гончар

 

 

Готуючи матеріалпро творчість Івана Коваля, і не думалася, що буде важко писати про цю людину.Вже вкотре переписую рядки, десятки перечитую листів, які не можна читати без сліз і щему у серці. В останньому читаю: "Молюся Богу, щоб померти раніше мами. Мама захворіла, почуває себе погано. Без неї я пропаду..." 

А 22 лютого газета "Подолія" передала гірку звістку про те, що на 54 році життя перестало битися серце талановитого й самобутнього художника з Кирнасівки". Наче темна завіса спадає на сонце. Вривається до свідомості думка, що Івана вже не буде з нами ніколи. Залишилися лише його прекрасні твори. Думалось про втрату надзвичайно сильної і мужньої людини, неймовірно важкої творчої долі, яка не терпить порівнянь з іншими художниками, бо Іван Коваль жив сам по собі у своєму власному духовному творчому світі. Все життя, прикутий до ліжка невиліковною хворобою, малював свої сонячні картини для людей... 

Іван Дмитрович не раз розповідав, що мати, Ксенія Семенівна - найперша помічниця. Без спочинку десятки років. Молоді її літа пройшли у злиднях. Батьки її перед війною повмирали. "Звичайно, без мами я нічого не зміг би намалювати. Вона, як солдат: то картину поверне, то руку поправить бо зсунулась. І так завжди, коли разом малюємо."


Згодом, кілька десятків творів етнографічного характеру закупить Національний музей народної архітектури й побуту у Києві. 
Можливо, це була перша ластівка визнання Іванової творчості. Вічного і святого - народного. Пізніше з'являться щирі статті Івана Волошенюка і Галини Касіяненко, які відкриють світові ще одного талановитого подільського Митця. У кінці травня 1987 р. приїздила група кінематографів з 13 чоловік у Кирнасівку, щоб зняти фільм про творчість талановитого художника-самородка. Радості Івана не було меж. 'Така радість, що не можу відійти!" - читаю в одному радісному листі. 

Нарешті здійснилось те, про що Іван мріяв. Його сто картин, які експонувались у Вінницькому обласному художньому музеї передано в кімнату-музей місцевої школи, "щоб односельцям зручніш оглядати зібрані скарби". В кожному творінні частинка душі та серця талановитого самородка. Тут народні гуляння, народні звичаї і свята, художник з небагатьох, хто свідомо розвивав народні традиції, з великою любов'ю відтворені сільські сюжети. Не можна пригадати якогось народного фольклорного дійства, що Іван Дмитрович не змалював у своїх полотнах. Тут його вклад як етнографа -неперевершений! 

Художник у своїх невеликих за розмірами картинах намагається охопити всю широту нашого народного життя, намагається не лише передати багатий етнографічний матеріал, але й проявляє цінне живописно-індивідуальне бачення, вражає непердбачуваними композиційними рішеннями. "Подільське весілля", "На Івана Купала", "Щедрий вечір", "Різдво", "Свято Калити" саме такі теми отримали розвиток в творчості митця. Якщо колеги по творчості до цього йшли шляхом професійного аналізу, то Іван дійшов до цього інтуїтивно. Саме природня обдарованість, чистота ідеального і поетичного стилю ставить митця на одне з почесних місць серед майстрів народної картинки України. Твори настільки художньо виразні і змістовні, що сумнівів бути не може, перед нами справжнє високе мистецтво. Саме в цих побутових картинах життя відчувається найпотужніший творчий злет майстра. 

Протягом всього життя увінчував себе в праці, в творіннях своїх мужній художник. Змирливо і принижено кажемо: "Така його доля". Аби не оскаржувати гірку долю-доленьку, яку не вистачає духу проклинати. Подумати тільки: не довелося Іванові ходити до школи, хоча читати і писати навчився самотужки, ні разу не довелось купатись у річці, лазити по деревах. Чому стільки горя випадає одній людині? Чи далеко до відчаю? А можливо до пробудження, до осмислення, що доля не всім однакова. Така низка питань, які виникають при роздумах над долею Івана. Не скорився він своїй гіркій долі. Душа спиналась на ноги, невиправдані госпіталізації, витяжки, які нічого не допомогли, а кволе тіло прагнуло рухатися, - раптом - мистецтво... це також доля. Щоб долати перешкоди, затрачувати великі надлюдські зусилля, ніякої поблажливості для себе. "І не тому, що не хлібом єдиним, а через те, що твоє місце в світі, є твоє призначення, є твоя стежка до Бога". 

Ніколи не погоджуся з твердженням Ортеги-і-Гасета, що творчість- це гра, себто забавка, що "мистецтво треба брати таким, яким воно є, як розвагу, гру, насолоду". Гадаю, що життя і творчість Івана Коваля не було грою. Скоріше, грою є саме життя. (Відповіді можна знайти в його листах і щоденниках, а також у картинах, створених між життям і смертю, з глибоким усвідомленням того, що ти - справжній майстер, який повинен нести на собі потрібний тягар, для якого не існує меж для самовдосконалення. Триста картин у доробку митця - неоціненних, вистражданих, неперевершених. Рідкісної долі художник, який втілює в собі велич людського духу і мужності...

 

Історична довідка про школу

В 1863 році в с.Кирнасівкці була відкрита церковно-приходська школа.
В 1912 році було відкрито 2-х класну земську школу.

В 1923-му році в Кирнасівці організовано 4-х класну початкову школу.
1935 стоворено 7-ми класну неповну середню школу
Функціонує як середня школа з 1951р.

У 1980 році розпочалося,  а у 1982 році завершилось будівництво нової школи,розрахованої на 700 учнів.

Директори середньої  школи:

 

Деркач Василь Андрійович 
Клапій Петро Маркіянович 
Буряк Микола Ілліч 
Заграй Василь Лук'янович 
Гусак Анатолій Іванович 
Шагін Михайло Антонович 
Бойко Михайло Ілліч 
Грабчак Ольга Іванівна 
Никун Григорій Андрійович

Дерун Тетяна Володимирівна

 

Видатні кирнасівчани, випускники нашої школи

 

Процепко Леонід Гаврилович

Танасієнко Василь Єфремович 
Фіщенко Петро Якович 
Фіщенко Олександр Якович 
Фіщенко Віталій Якович 
Хіміч Сергій Дмитрович 
Герасимчук Анатолій Васильович 

Клоченко Петро Дмитрович 
Шляхтун Петро Опанасович 
Масіброда Наталія Григорівна

Майдан Олег Васильович

 

 

 

 

 

генерал-лейтенант, м.Київ 
генерал-лейтенант, м.С-Петербург 
доктор медичних наук, академік
доктор медичних наук, професор 
доктор медичних наук, академік
доктор медичних наук, м.Вінниця 
доктор ветеринарних наук, м.Київ 
доктор біологічних наук м.Київ 
доктор філософських наук м.Київ 
кандидат медичних наук,
кандидат біологічних наук м.Київ

 

 

 

 

 

 

ПАСПОРТ

      ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ   ГРОМАДИ  КИРНАСІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

1.  Територія

      Всього : 6763,5 га.

  1. Площа населених пунктів – 658,6 га.,

      В т.ч. земель державної власності -  4196, 78

                Земель комунальної власності - -----га.,

                  Земель приватної власності – 2256,02 га.,

                  В т.ч. державна власність – 76,54 га.,

                             Комунальна власність - -----

                             Приватна власність – 445,8 га.,

 

  1. Населення

 

Станом на

 1.01.2017р.

Всього, чол..

5332

Дітей дошкільного віку

272

Дітей шкільного віку

479

Громадян пенсійного віку

1796

Працездатне населення

2483

Кількість працюючих на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та господарювання

814

 

  1. Характеристика населених пунктів, що входять до складу громади

      Всього населених пунктів  1 , в них дворів  1823, в  тому числі:

     Населений пункт селище Марково, в ньому:

 

Станом 01.01.2017р.

Кількість дворів

      33

Кількість населення

      50

В т.ч.дітей дошкільного віку

       3

Дітей шкільного віку

       4

Громадян пенсійного віку

      24

  1. Місцева рада утворена –  1971-1972 р.

      Відстань до найближчої місцевої ради  13 км. (Кинашівська сільська рада)

  1. Кількість виборців  4139  чол.

 

  1. Селищний голова  - ПРОЦИШИНА ТАМАРА ВАСИЛІВНА

       Число місяць і рік народження – 17 вересня 1976 р.

       Службовий телефон – 53-3-41

      Суб’єкт висування  - самовисування

      Обраний з  6-ох  кандидатур 25 жовтня 2015 року

      Обирається – перший раз

 

  1. Секретар ради– ФУССА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

      Число місяць і рік народження – 17 листопада 1976 рік

      Службовий телефон – 53-5-01

      Дата обрання секретарем ради – 10 листопада 2015 року

      Раніше обирався секретарем ради – перший  раз

 

  1. Склад  депутатів ради:  

Всього (кількість)

     22 депутати

З них членів партій, в т.ч.

     

Радикальна партія Олега Ляшка

        9

Аграрна партія України

        1

Політична партія «Громада і Закон»

        1

Самовисування

        11

 

 

 

ПОЗАПАРТІЙНІ :

За освітою

 

За віком

 

вища

       13

до 30 років

      

незакінчена вища

 

від 30 до 45 років

      15

середня-спеціальна

        9

від 45 до 60 років

       4

середня

        

старше 60 років

       3

 

 

 

 

За родом діяльності

Працівників промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку

            1

Працівників агропромислового комплексу

            6

Працівників житлово-комунального  господарства

           

Працівників охорони здоров’я

            2

Працівників освіти, культури

            3

Працівників місцевого самоврядування

            2

Працівників місцевих держадміністрацій

            1

Пенсіонерів

            2

Осіб, що не працюють

            3

Інших

            2

 

 

 

За статтю:

Жінок

                                9

чоловіків

                                13    

 

11. Постійні комісії:

№п/п

Назва комісії

К-ть депутатів

П.І.П. голови комісії

1.

Постійна комісія з питань бюджету, приватизації, комунальної власності, регулювання земельних ресурсів та реформування земельних відносин, благоустрою, комплексного розвитку населеного пункту

10

Остапенко Олег Петрович

2.

Постійна комісія з питань законності, правопорядку, депутатської діяльності та етики, охорони  природи, екології, раціонального використання природних ресурсів

9

Таратунський Василь Платонович

3.

Постійна комісія з питань світи, культури, духовного відродження і охорони здоровя, материнства і дитинства, соціального захисту населення, роботи з ветеранами, молоддю, спорту, туризму, релігії

10

Русавська Наталія Павлівна

 

12.  Склад виконавчого комітету ради

№п/п

   П.І.П.

Посада та місце роботи

1.

Юхимчук Олександр Леонідович

По догляду за пристарілим ст.80 р.

2.

Таратунський Василь Васильович

Заступник директора

 ТОВ «Едельвельс»

3.

Дерун Тетяна Володимирівна

Директор  Кирнасівської ЗШ 1-3 ступенів

4.

Ричко Павло Андрійович

Директор будинку культури

5.

Марценюк Григорій Петрович

Директор ЗШ  І – ІІ ступенів

6.

Гнатенко Юрій Петрович

Директор  КП «Комунальник -2»

7.

Шульц Володимир Миколайович

Голова СФГ «Лан»

8.

Гетьман Юрій  Іванович

Військовий  пенсіонер

9.

Чорний В’ячеслав Миколайович

лікар Кирнасівської  АЗПСМ

13.  Депутатами районної ради, із числа територіальної громади, обрано 1  депутата.

Підприємства сільськогосподарського виробництва:

       ТОВ «Едельвейс», ТОВ «Туль-Чікін», СТОВ «Кряж і К»,

       СВАТ «Птахокомбінат «Тульчинський».

Селянсько-фермерські господарства :

    «Свої козаки», «Зерно Поділля», «Гринєф – ЮАЛ», «Лан», «УКРАГРОТТК»

Торгівля:

        Продуктові магазини     - 16

        Промислові магазини – 5

        Ринок - 1

   Підприємства  по обслуговуванню населення:

      Будинок побуту: пошив та ремонт одягу, ремонт побутової техніки, ритуальні послуги, перукарня.

       ТОВ «Газовик», КП «Кирнасівське».

 Освіта:    

               ЗШ І-ІІ ступенів    -  95 учень

               ЗШ І-ІІІ ступенів   - 384 учнів   

               ДНЗ №1                    - 65 дітей

               ДНЗ №2                    -107 дітей                                         

 Заклади культури:

              Будинок культури – 2

              Музеї                      - 2

 Спортивні заклади та споруди:

              Стадіон «Колос»

Основні історичні та історико-архітектурні пам’ятки:

            Парк «Пам'ять»

            Пам’ятник «Загиблим воїнам односельчанам»

            Пам’ятник «Пам’яті жертв Голодомору»

            Пам’ятник «Тарасу Григоровичу Шевченку»

            Пам’ятник «П.І.Пестеля»